Життя та подвиги
Святої мучениці Татіани
25 січня православні віруючі вшановують пам’ять
святої мучениці Татіани
Народилася свята Татіана в Римі близько 200-го року по Р.Х. Батьки її були багаті та знатні, які в той же час були таємними християнами. Важко тоді було бути християнином. Рим був повний язичницьких храмів і як тільки римські воїни поверталися після перемоги над ворогами, - усі повинні були принести жертву богам. Починався новий рік, - всім потрібно було умилостивити богів жертвопринесеннями. А скільки було інших випадків у житті, коли потрібно було на виду у всіх показати, що ти вшановуєш богів.
Татіану з самих ранніх років батьки привчали до благочестя. Вони брали її з собою на таємні богослужіння, які відбувалися вночі у катакомбах. Пробираючись по вузьких коридорах катакомб, ледь освітлених масляними світильниками, вона бачила, що стіни цих коридорів зберігають у собі мощі мучеників, тіла померлих у вірі і відданості Христу. Їй самій захотілося бути такою ж, як ці святі мученики, так само любити Христа і так само віддати за Нього своє життя.
Часто, ще будучи маленькою дівчинкою, Татіана, прокинувшись серед ночі, піднімала руки і приносила Богові свої дитячі молитви:
- Я хочу також наслідувати святих, - шепотіла вона. - Навчи мене, Господи, не любити нічого і нікого так міцно, як Тебе! Навчи мене, Господи, робити тільки те, що Тобі завгодно, служити Тобі.
Коли свята Татіана виросла, ця її мрія здійснилася. За своє благочестиве життя, за свою відданість Богові і постійну готовність щось зробити для інших її причислили до чину дияконіс. В її обов'язки входило навчати вірі і готувати до святого хрещення жінок і дівчат, прислужувати при здійсненні цього таїнства і також піклуватися про бідних, хворих та сиріт.
У цей час знову спалахнуло в Римі гоніння на християн. Вийшов указ, щоб всі жителі принесли жертви богам. Серед схоплених під час богослужіння християн виявилася і свята Татіана.
- Принеси жертву Аполону! - наказували їй.
Замість цього Татіана стала молитися Христу. І раптом земля заколихалася, статуя Аполона впала і розбилася на дрібні шматки, а стіни храму затремтіли.
Татіану повели на місце тортур, де били її по обличчю і мучили залізними гаками. Мужньо переносячи страждання, свята діва молилась за своїх мучителів і просила Господа відкрити їм душевні очі та навчити істини. Молитва її була почута: небесне світло осяяло їх, і вони побачили чотирьох ангелів, які оточували святу. Тоді вони впали до ніг її і стали благати :
- Прости нас, служительниця істинного Бога! Прости нас, бо не з нашої волі ми мучили тебе.
Роздратовані судді наказали негайно схопити цих воїнів і погубити їх. Новонавернені мученики голосно славили Христа і після недовгих, але жорстоких мук, всі вісім воїнів були усічені мечем. Прийнявши хрещення у власній крові, вони відійшли до Господа.
Наступного дня сам правитель Риму Ульпіан взявся судити Татіану. Коли її привели з в’язниці, всі були вражені тим, що на ній не було видно навіть і сліду від вчорашніх мук. Обличчя її було спокійним і радісним. Ульпіан став переконувати Татіану принести жертву богам, але вона відмовилася. Тоді він наказав гострими бритвами різати її тіло. Як знак її чистоти, з ран разом з кров'ю хлинуло молоко, і повітря наповнився пахощами, подібним до пахощів святого мира.
Потім її поклали на землю і довгий час били палицями так, що самі мучителі швидко втрачали сили і часто змінювалися. Вона ж залишалася непохитною, так як ангели Божі, як і раніше, невидимо стояли біля неї, підбадьорювали її і відхиляли від неї удари на тих, хто намагався заподіяти їй страждання. Нарешті, дев'ять мучителів впали мертвими, а інші, ледь живі, залишилися лежати на землі нерухомо.
Татіана, піднявшись, викрила у брехні самого суддю і його служителів, кажучи, що їх боги - бездушні ідоли, а вона служить єдиному істинному Богу. Так як вже наближався вечір, то її відправили назад до в'язниці, де вона провела ніч, молячись до Господа і прославляючи Його. Небесне світло опромінило її, і ангели Божі славословили Господа разом із нею.