Життя та страждання
святих мучеників Хрисанфа і Дарії
1 квітня православні віруючі вшановують пам’ять святих мучеників Хрисанфа і Дарії.
Ім'я Дарія в перекладі з давньоперсидського перекладається, як «володіюча добротою».
Святий Хрисанф був сином знатного сенатора, здобув блискучу освіту і з юних років полюбив книги. Купивши Євангеліє і Апостольські послання, він з цікавістю прочитав їх. Його приваблювала висота Євангельського вчення, але багато що в цих книгах він не міг зрозуміти. Промислом Божим Хрисанф познайомився з одним священиком, який докладно роз'яснив йому християнську віру. Глибше вивчивши Євангеліє і перейнявшись ідеалом християнської моралі, Хрисанф відмовився від язичницької віри своєї сім'ї і прийняв святе хрещення. Хрисанф горів бажанням і інших язичників навернути до Христової віри, і тому він почав старанно і безбоязно проповідувати Євангеліє та християнську віру. Батько його, переконаний язичник дізнавшись про хрещення сина і бажаючи відвернути його від християнства, посадив його у в'язницю і почав морити голодом і холодом. Але страждання тільки зміцнювали віру Хрисанфа.
Тоді батько, сподіваючись цим повернути сина до язичництва, звільнив Хрисанфа з в'язниці і повінчав його на дівчині Дарії – молодій дівчині при язичницькому храмі на честь богині Афіни, дуже красивій і навченій книжній мудрісті.
Дарію з честю привели в будинок Полемія і вона почала робити все, щоб сподобатись юнакові. Одягалася вона у найкраще вбрання і намагалася зачарувати Хрисанфа блиском свого розуму і привабити його до себе ласкавими словами. Але воїн Христовий Хрисанф, зітхнувши глибоко від серця до Бога, і Святого Духа закликавши на допомогу собі, сказав їй, що даремно вона так одяглася і прикрасилася заради простого смертного, що їй більше потрібно піклуватися, щоб у безсмертного Царя, Сина Божого, здобути любов, і тоді Сам Христос приготує і дасть райське вічне життя. Чуючи такі слова святого юнака, Дарія сказала: "Привела мене до тебе сюди в цьому багатому вбранні, любов до тебе, сльози та прохання батька твого". Розмовляючи з Дарією, святий Хрисанф став вчити її, що язичницькі кумири не можуть бути богами, тому що не мають святості та праведності: "Яку має святість Крон, який поїдав своїх же дітей? Або що знайдеш гідного у Зевса, гонителя свого батька, губителя своїх дітей, винуватця у стількох беззаконнях та сквернах.
Довго так розмовляли вони, і Хрисанф, переконав Дарію відійти від язичницького ідолопоклонства, і розсудлива Дарія увірувала в Господа Іісуса Христа. Полемій же, батько Хрисанфа, не знав про бесіди сина зі своєю дружиною про істинного Бога і про рішення Дарії стати християнкою, і надав Хрисанфу в його володіння все майно як своєму єдиному спадкоємцю, а незабаром помер. Коли, таким чином, Хрисанф став цілком вільний у своєму житті, то він хрестив свою дружину, і вона незабаром вивчила всі християнські книги і стала справжньою християнкою. Не тільки про своє спасіння дбали Хрисанф і Дарія, але й про спасіння інших, бо навертали до Христа багатьох людей. Хрисанф і Дарія жилі окремо, кожен у своєму особливо влаштованому на зразок монастирів будиночку, віддавши своє життя тільки для служіння Богу та ближнім.
Через якийсь час трибуну Клавдію донесли, що Хрисанф і Дарія проповідують християнство. Тоді Клавдій звелів прив'язати мученика до дерева і бити його палицею; але в руках тих, що били мученика Хрисанфа палиці були тверді і важкі, а на тілі святого - м'які, як пруття. Спостерігаючи за цим, трибун повелів припинити бити Хрисанфа. Відв'язавши від дерева, надів на нього одяг і звернувшись до воїнів, сказав: "Воістину, тут діє не людська якась чарівна хитрість, але Сама Божественна сила. Припадімо всі до ніг цього чоловіка Божого, і попросимо прощення у всіх злобах та муках, завданих йому нами ". Сказавши це, Клавдій з усіма воїнами припав до ніг святого Хрисанфа і сказав: "Воістину ми пізнали, що твій Бог є істинний Бог, тому ми благаємо тебе, щоб ти навернув нас до Нього і зробив нас рабами Його"
Клавдій сам увірував у Христа з дружиною своєю Іларією та синами . За це за наказом імператора Клавдій був втоплений з каменем на шиї, а його синам відрубали мечем голову. Мати їх Іларія померла на їхній могилі, перш ніж її віддали на муки. Святих Хрисанфа і Дарію цар Нумеріан повелів віддати на різні муках. І ось Хрисанфа одягнули в кайдани і кинули в глибоку яму, куди стікали всі нечистоти з міста, але Бог допомагав обом мученикам, являючи в них Свою всемогутнього силу. Хрисанфу в його похмурій і смердючій темниці засяяло світло небесне і замість смороду були приемні пахощі ; а до святої Дарії посланий був лев, який став оберігати та захищати її. Коли про все це сповістили цареві Нумеріану, він повелів Хрисанфа і Дарію віддати на ще жорсткіші муки. Хрисанфа повісили на дереві і принесли запалені свічки, щоб обпалювати його тіло, але одразу ж дерево зламалося, мотузки обірвалися, і свічки погасли. Хто ж хотів доторкнутися до святої Дарії, у тих негайно корчилися руки та все їх тіло, і вони кричали від сильного болю.
Нарешті Хрисанфа і Дарію після страшних мук вивели за місто й закопали живими в землю, прийнявши таким чином разом мученицьку кончину. Відбувалося це в 283 році. (Деякими вказується 256 рік, час царювання імператора Валеріана.)
Молитва
Святії мученики Хрисанфе і Дарія, моліте Бога за нас!
О святии угодницы Божии, мученицы Хрисанфе и Дарие! Подвигом добрым подвизався на земли, восприяли еси на Небесех венец правды, егоже уготовал есть Господь всем любящим Его. Темже взирающе на святый ваш образ, радуемся о преславнем скончании жительства вашего и чтем святую память вашу. Вы же, предстоя Престолу Божию, приимите моления наша и ко Всемилостивому Богу принесите, о еже простити нам всякое прегрешение и помощи нам стати противу кознем диавольским, да избавльшеся от скорбей, болезней, бед и напастей и всякаго зла, благочестно и праведно поживем в нынешнем веце и сподобимся предстательством вашим, аще и недостойни есмы, видети благая на земли живых, славяще Единаго во святых Своих славимаго Бога, Отца и Сына и Святаго Духа, ныне и во веки веков. Аминь.