Життя та подвиги
святого Олексія, чоловіка Божого.
30 березня православні віруючі вшановують пам’ять святого Олексія, чоловіка Божого.
Олексій - у перекладі з грецької «захисник».
Преподобний Олексій, чоловік Божий, народився в Римі від знатних і благочестивих батьків . Батько його Евфіміан був сенатором. Він відрізнявся душевною добротою, був милосердний до хворих та немічних. У Евфіміана і дружини його Аглаїди довго не було дітей. І коли народився син, батько назвав немовля Олексієм . Святий Олексій зростав здоровою дитиною, добре і вчився. Коли ж він досяг повноліття, батьки вирішили його одружити на красивій і багатій дівчині. Але після весілля, святий Олексій віддав молодій дружині свій золотий перстень зі словами: «Збережи це, і нехай буде між тобою і мною Господь». Тієї ж ночі він пішов з дому і сівши на корабель, відплив на Схід, прибувши до Лаодикії Сирійської. Тут він пристав до погоничам ослів і дістався з ними до міста Едесси, де зберігався Нерукотворний образ Господа. Переодягнувшись в лахміття, юнак став просити милостиню в притворі храму Пресвятої Богородиці. Щонеділі він причащався, а по ночах Олексій молився . Харчувався лише хлібом і водою.
Батьки і дружина святого Олексія, зажурені його зникненням, намагалися його знайти. Були вони і в Едессі, входили в храм Пресвятої Богородиці і подавали милостиню святому Олексію, але не впізнали його.
Преподобний Олексій провів в Едессі, просячи милостиню, сімнадцять років. Сама Пречиста Богородиця, з'явилась у сні церковному сторожеві і відкрила, що жебрак Олексій є чоловік Божий. Коли ж мешканці Едесси стали шанувати його, преподобний Алексій таємно втік. Але корабель, на якому плив преподобний Алексій, в сильну бурю збився з курсу і пристав до берегів Італії, неподалік від Риму. Святий Олексій, побачивши в цьому волю Божу, пішов до дому батька свого, так як був упевнений, що його не впізнають. Зустрівши батька свого Евфіміана, він попросив у нього притулку. Той радий був прийняти мандрівника, дав йому місце у своєму будинку, велів носити йому їжу з господарського столу і приставив слугу для допомоги йому. Решта слуг із заздрості стали ображати жебрака, але преподобний Олексій приймав знущання зі смиренням і радістю. Він як і раніше харчувався хлібом і водою, а вночі проводив час у молитві. Так минуло ще сімнадцять років.
Перед смертю, преподобний Олексій записав все своє життя, і те таємне, що було відомо батькові з матір'ю, і слова, сказані дружині після весілля.
У неділю після Божественної літургії в соборі святого апостола Петра відбулося диво. Від святого престолу був голос згори: «Шукайте чоловіка Божого, щоб він помолився за Рим і весь народ його». Народ з жаху і у захваті став на коліна. У четвер увечері в соборі апостола Петра молили Господа відкрити їм чоловіка Божого - і з престолу знов почули голос: «У будинку Евфіміана - чоловік Божий, там шукайте». Священство звернулося до Евфіміана, але той нічого не знав. Тоді слуга, приставлений до святого Олексія, розповів Евфіміану про його праведне життя. Евфіміан поспішив до преподобного Олексія, але вже не застав його в живих. У руці преподобний Олексій тримав міцно затиснутий сувій.
Тіло святого Олексія з належними почестями перенесли й поклали на ложе. Імператор і священство схилили перед ним свої коліна, і просили святого розтиснути руку і віддати сувій. І святий Олексій виконав їхнє прохання.
Сувій з описом життя святого був прочитаний читцем храму в ім'я святого апостола Петра. Батько, мати і дружина святого Олексія з плачем припали до тіла святого і вклонилися його чесним останкам. При вигляді такої події багато хто плакав. Ложе з тілом святого Олексія було поставлено посеред центральної площі, куди почав стікатися народ, щоб зцілитися від хвороб. Німі починали говорити, сліпі прозрівали, одержимі і душевнохворі видужували.
Мощі (тіло) святого Олексія, чоловіка Божого, поховано в храмі на честь святого Воніфатія 411 року. У 1216 році вони були знову знайдені і частина мощей святого знаходиться у Греції.
Ему сулила жизнь почет
И дома, и на службе.
Отец деньгам не ведал счет,
С самим царем был в дружбе!
А он... в богатстве видя том
Лишь грязь, что непролазна,
Бежал, покинув отчий дом
Подальше от соблазна!
И, нищим став ради Христа,
Через моря и сушу,
Уехал в дальние места,
Спасая свою душу.
За годом год: хлеб да вода,
Побои не однажды...
Ел через день, а пил — когда
Мог умереть от жажды!
Прошло немало лет, и вот —
Стук сердца громче грома! —
Он вновь у дорогих ворот
Родительского дома!
Молитва
Преподобний отче наш, Олексіє, моли Бога за нас!